Глосарій

Це методика організації освітнього процесу сучасного покоління молоді, яке зростає в умовах цифрової глобалізації й характеризоване змінами мисленнєвого процесу та кліповим сприйняттям навколишньої дійсності. В основу методики покладено інтегрований метод пізнання через пошук та збирання інформації у єдності й динамічності виконання різнопланових завдань та форм роботи.

Основна ідея навчання полягає в усвідомленому засвоєнні нового матеріалу учнями через їхній тісний контакт з іншими учасниками навчального процесу, а також у вивченні ними власних можливостей. Концепція EduScrum передбачає формування команд, призначення певних ролей, етапів, артефактів і дотримання певних правил.

Професійні навички, яким можна навчити і які можна виміряти.

Це двовимірний штрихкод, який дозволяє кодувати будь-яку інформацію - текст, вебпосилання, номер телефону та багато іншого.

Універсальні компетенції, які не піддаються кількісному вимірюванню. Іноді їх називають особистими якостями, тому що вони залежать від характеру людини і формуються особистим досвідом.

Це особливий вид інтегрованих навчальних занять, який проводиться за межами освітнього закладу в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки, з метою спостереження та вивчення учнями різних об'єктів і явищ навколишнього середовища для розвитку знань, умінь та компетентностей.

Спосіб досягнення цілі через детальне розроблення проблеми, що завершується реальним практичним результатом.

Пошукова діяльність, яка спрямована одним або кількома шляхами, що ведуть до певних цілей. Кожний маршрут має бути розподілений на декілька етапів, на яких учасники збирають потрібну інформацію для того, щоб отримати певний резльтат квесту.

відмітні особливості окремої людини чи групи, завдяки яким вони заслуговують на довіру і можуть мати позитивний вплив на погляди й поведінку інших людей; визнаний вплив батьків на переконання та поведінку дітей, що ґрунтується на глибокій повазі й любові до батьків, довірі до високої значущості їхніх особистих якостей і життєвого досвіду, слів та вчинків.

Самонавіювання, самовплив на психіку.

здатність організму пристосовуватись до різних умов зовнішнього середовища.

Особистий обліковий запис, що містить інформацію про користувача, а саме його ПІБ чи просто ім'я, вік, країну, де він проживає, і обов'язково e-mail.

у сфері освіти-процедура визначення статусу вищого навчального закладу, підтвердження його спроможності здійснювать підготовку спеціалістів на рівні державних вимог з певного напряму (спеціальності).

прискорення фізичного розвитку дітей, зокрема зросту, ваги, більш раннє статеве дозрівання.

група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності вихованців, виявляють певну ініціативу.

характеристика особливостей пізнавальної діяльності особистості, що полягає в усвідомленому використанні нею інтенсивних методів, засобів, форм оволодіння знаннями, вироблення вмінь і навичок.

Розділ теорії виховання та навчання дітей із вадами слуху.

Галузь педагогіки, що займається проблемами освіти, навчання та виховання дорослих

галузь педагогіки, що займається проблемами освіти, навчання та виховання дорослих.

вихованці, які мають значні відхилення від норм фізичного або психологічного розвитку й потребують виховання та навчання у спеціальних навчально-виховних закладах.

Сучасна форма візуалізації навчання, тобто малювання складного змісту інформації під час її передання.

крайній рівень помірності, стриманості, відмова від життєвих матеріальних і духовних благ, добровільне перенесення фізичних мук, труднощів.

форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів.

Привабливість, потяг однієї людини до іншої, що супроводжується позитивними емоціями

один із засобів освітніх технологій навчання з використанням розроблених аудіовізуальних навчальних матеріалів.

Включення педагогічного працівника в процес діяльності іншого педагога

результат оцінювання навчальної діяльності учнів в умовно-формальному відображенні та числовому вимірі.

метод навчання, який передбачає використання попереднього досвіду учнів з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення вже набутих.

В педагогіці - поділ старших класів середньої школи на два напрями (наприклад, гуманітарний і природничо-математичний).

Метод інтенсифікації й активізації розумових процесів шляхом спільного вирішення важкої проблеми групою людей («мозковий штурм»)

Це короткий відеоролик за мотивами книжки, кліп за книжкою.

Пошукова діяльність, яка спрямована одним або кількома шляхами, що ведуть до певних цілей. Кожний маршрут має бути розподілений на декілька етапів, на яких учасники збирають потрібну інформацію для того, щоб отримати певний резльтат квесту.

Дистанційний онлайн-семінар або онлайн-тренінг, що проводять за допомогою Інтернету в реальному режимі.

загальна, політехнічна, професійна. Види розвитку людини-біологічний (фізичний), психічний, соціальний.

вербальне, мануальне (від лат. manualis— ручний), технічне, матеріальне, біоенергетичне.

створення вчителем проблемної ситуації, допомога учням у виділенні та прийнятті проблемного завдання, використання словесних методів для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавальних інтересів.

метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загальмувати окремі види його діяльності. Види вимог: вимога-прохання, вимога -довіра, вимога-схвалення, вимога-порада, вимога-натяк, умовна вимога, вимога в ігровому оформленні, вимога-осуд, вимога-недовіра, вимога-погроза.

освітньо-виховна концепція, що передбачає беззастережне підкорення волі вихователя.

виховання, яке передбачає формування в особистості певних якостей відповідно до вимог розумового, морального, трудового, фізичного й естетичного виховання.

виховання, яке передбачає, щоб якості складових виховання (розумового, морального, трудового, фізичного, естетичного) доповнювали одна одну, взаємно збагачувалися.

набуття людиною знань у царині екології та формування в неї моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.

виховання, що передбачає вирішення таких завдань: формування економічного мислення, оволодіння економічними знаннями, вміннями та навичками економічних взаємин.

розвиток у людини почуттів прекрасного, формування умінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, уміти відрізняти красиве від потворного, жити за законами духовної краси.

виховання, що передбачає оволодіння нормами й правилами моральної поведінки, формування почуттів і переконань, умінь та навичок.

історично зумовлена і створена етносом система виховних ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв, спрямованих на доцільну організацію діяльності членів суспільства, в процесі якої відбувається процес оволодіння морально-духовними цінностями народу, забезпечується єднання і спадкоємність поколінь, соборність народу.

формування у громадян високої правової культури, що передбачає свідоме ставлення особистості до своїх прав і обов'язків, поваги до законів та правил людського співжиття, готовності дотримуватися і сумлінно виконувати визначені вимоги, які виражають волю й інтереси народу.

оволодіння підростаючим поколінням етикою й культурою у сфері взаємин статей, формування у нього потреб керуватися нормами моральності в стосунках між особами протилежної статі.

виховання, що ставить за мету створення оптимальних умов для забезпечення достатнього фізичного розвитку особистості, збереження її здоров'я, оволодіння знаннями про особливості організму людини, фізіологічні процеси, які відбуваються в ньому, набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання й розвиток його потенцій.

Короткотерміновий семінар, або майстерня. Це метод навчання дорослих, який налаштовує учасників на самовираження, готує до внутрішніх змін, уселяє надію на результативну зустріч із цікавими і креативними співучасниками.

Захід, під час якого різні спеціалісти в галузі розроблення програмного забезпечення інтенсивно й згуртовано працюють над розв'язанням якоїсь проблеми.

елементарна одиниця спадковості, носій задатків.

система науково обґрунтованих правил організації навчально-виховного процесу з урахуванням необхідних санітарних вимог.

етична категорія, що характеризує особистість з погляду розширення поняття духовних цінностей за межі свого Я і поєднання особистісних переживань, відчуттів із загальнонаціональними цінностями.

Благодійний внесок (пожертва), що надає донорська організація (фонд) для реалізації неприбуткового проєкту або програми, спрямованих на розвиток і вирішення проблем навчального закладу.

створення оптимальних умов для інтелектуального й соціального розвитку кожного вихованця; виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного права особистості на свободу, соціальний захист, розвиток здібностей і вияв індивідуальності, самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій, на створення соціально-психічного фільтра проти руйнівних впливів негативних чинників навколишнього природного і соціального середовища; виховання у молоді почуттів гуманізму, милосердя, доброчинності.

прогресивний напрям духовної культури, що звеличує людину як найбільшу цінність у світі, утверджує право людини на земне щастя, захист прав на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

форма організації навчання, що передбачала таку технологію: зміст навчального матеріалу з кожної дисципліни розділявся на частини (блоки), кожен учень у вигляді плану отримував індивідуальне завдання, самостійно працював над його виконанням, звітував про роботу, набираючи певну кількість балів, а потім отримував наступне завдання. При цьому учителю відводилась роль організатора, консультанта. Учнів із класу в клас переводили не після закінчення навчального року, а залежно від рівня оволодіння програмовим матеріалом (З—4 рази на рік).

відхилення від встановлених норм моралі та права.

перехід від загальних понять про предмет певного виду до окремого, часткового знання.

принципи організації виховної системи, які передбачають децентралізацію, автономізацію навчально-виховних закладів, забезпечення співпраці вихователів і вихованців, урахування думки колективу й кожної особистості, визначення людини як вищої природної і соціальної цінності, формування вільної творчої особистості.

метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх натуральному вигляді, динаміці.

сукупність єдиних норм і вимог до рівня освітньої підготовки у певних навчально-виховних закладах.

коротке логічно вмотивоване визначення, яке розкриває суттєві відмінності або ознаки того чи того поняття.

Управління якістю продукції у процесі виконання роботи. Основний принцип - не беріть, не робіть і не передавайте дефекти далі. Як застосувати. Якщо дитина не засвоїла тему, а вам вже потрібно рухатися далі, можливо, є резон знайти час і попрацювати з нею окремо, щоб допомогти дитині заповнити прогалини.

галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти й навчання.

наукова робота, виконана з метою її публічного захисту для здобуття ступеня.

метод навчання, спрямований на інтенсифікацію та ефективність навчального процесу за рахунок активної діяльності учнів (студентів) у пошуках наукової істини.

прийом (щодо методу переконування) формування переконань і свідомої поведінки шляхом суперечки, дискусії у процесі вербального спілкування з членами первинного колективу чи іншої групи.

певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість дій у суспільних відносинах, обов'язкове засвоєння й виконання особистістю встановлених правил.

галузь психології та педагогіки, яка розробляє методи виявлення індивідуальних особливостей і перспектив розвитку та виховання особистості.

спосіб засвоєння Й застосування знань, при якому те чи інше вчення або положення сприймається як закінчена, вічна істина, правило, що застосовується без урахування конкретних умов життя.

форма організації навчання, яка передбачає самостійне виконання учнями (студентами) навчальних завдань у позааудиторний час (безпосередньо вдома, в групах подовженого дня та ін.)

вчене звання викладача вищого навчального закладу.

форма навчання, що ґрунтується на самостійному оволодінні навчальними дисциплінами відповідно до професійної освітньої програми за обраною спеціальністю.

навчальний заклад, який відрізняється своїм впливом, привілейованим станом і престижем, високим рівнем освіти.

наука про прекрасне та його роль у житті людини, про загальні закони художнього пізнання дійсності, розвитку мистецтва.

наука, яка вивчає мораль як форму суспільної свідомості, її сутність, історичний розвиток.

насичення виховання національним змістом, що спрямований на формування національної свідомості й національної гідності особистості; формування рис національної ментальності; виховання у молоді почуттів соціальної відповідальності за збереження, примноження і життєдіяльність етнічної культури.

наука, що вивчає особливості розвитку і становлення народної педагогіки.

Це наука, що досліджує: національні особливості психічних пізнавальних, емоційно-вольових процесів, а також стани і властивості особистості представників конкретних етнічних спільнот; соціально-психологічні процеси і явища, що виникають серед конкретних націй і народів; етнічну свідомість і самосвідомість, національні цінності та орієнтації, національні очікування, національний характер

забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості.

генетично детерміновані анатомо-фізіологічні особливості мозку та нервової системи, які є індивідуально-природною передумовою процесу розвитку й формування особистості.

навчально-виховні установи, які забезпечують освіту й виховання підростаючого покоління.

дитячі виховні установи, діяльність яких спрямована на забезпечення потреб людини у задоволенні інтересів та схильностей, здобуття школярами додаткових знань, умінь і навичок, розвиток інтелектуальних потенцій, сприяння майбутньому професійному вибору особистості. До цієї групи закладів належать палаци і будинки дитячої та юнацької творчості, станції юних техніків, натуралістів, спортивні, художні, музичні школи, дитячі бібліотеки, театри, кінотеатри, дитячі залізниці тощо.

чинники, які відображують необхідне, суттєве, стійке, повторюване, загальне для певної галузі відношення між явищами об'єктивної дійсності.

чинники, які виражають найбільш необхідне, суттєве, істотне, загальне для організації навчання.

метод виховання, що передбачає педагогічний вплив на особистість і виражає позитивну оцінку вихователем поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей та стимулювання до активної діяльності.

надбання матеріальної та духовної культури (художня і наукова література, музика, театр, радіо, телебачення, витвори мистецтва, навколишня природа та ін.), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, ігри тощо), які використовують у процесі дії того чи того методу.

предмети шкільного обладнання, які застосовують у процесі навчально-виховної роботи (книги, зошити, таблиці, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін,).

спосіб поведінки, здійснення якого у певній ситуації набуває для індивіда характеру внутрішніх потреб.

життєдіяльність людини з урахуванням особливостей і можливостей свого організму, забезпечення соціально-економічних і біологічних умов для його розвитку та збереження.

чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якими людина оволодіває у певному навчальному закладі.

ідеальне вираження в знаковій формі об'єктивних властивостей і зв'язків світу природного і людського; результат відображення навколишньої дійсності.

поняття моральної свідомості і категорія етики, що містить у собі вищі моральні вимоги, можлива реалізація яких особисто дала б змогу їй набути досконалості; образ найбільш цінного і величного в людині.

метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх символічному зображенні (світлини, малюнки, схеми тощо).

враження, яке справляє людина на оточуючих, стиль її поведінки, зовнішності, її манери.

Латинське слово, що означаєпрофесійна політична реклама". В даному випадку йдеться про рекламу педагога освітнього закладу"

діяльність особистості, учителя-вихователя, що здійснюється у процесі педагогічного спілкування без попередньої підготовки, осмислення.

людина особистість, яка відрізняється сукупністю рис, якостей, своєрідністю психіки, поведінки та діяльності, що підкреслюють її самобутність, неповторність.

метод дослідження, навчання, пов'язаний із рухом думки від одиничного до загального.

Процес збільшення ступеня участі всіх дітей у соціальному житті, у різних програмах

метод навчання, який передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів, дотримання техніки безпеки напередодні залучення до процесу виконання навчальних операцій.

активізація розумових можливостей особистості для досягнення бажаних результатів.

моральне поняття, яким позначають поважне ставлення до інших народів, їхньої історії, культури, мови, прагнення до взаємодопомоги.

затримка в розвитку організму, що виявляється в збереженні у дорослої людини фізичних і психічних рис, властивих дитячому віку.

З японської означаєвивіска". Спеціальні сигнальні картки допомагають виконувати потрібні завдання в потрібній кількості і в потрібний час. Застосовують для реалізації принципу"точно вчасно".

загальні поняття, що відображують найбільш суттєві властивості та відношення предметів, явищ об'єктивного світу; розряд, група предметів, явищ, які об'єднані спільністю певних ознак.

основний навчально-науковий підрозділ, що здійснює навчальну, методичну і науково-дослідну роботу з однієї або кількох споріднених дисциплін.

Вид інноваційного навчання з елементами традиційного виду навчання, у якому використовують методи стимулювання засобами рольової гри, що дозволяє учням знаходити необхідну інформацію, піддавати її аналізу, систематизувати, розв'язувати поставлені завдання , формувати ключові компетентності.

Метод ситуаційних вправ, можливість наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів. Види: випадок, вправа, ситуація.

Приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв.

класифікація, що передбачає групування методів навчання залежно від джерел інформації, логіки мислення, рівня самостійності в процесі пізнання.

педагог, який здійснює безпосереднє керівництво первинним учнівським колективом.

метод вирощування біологічних організмів з однієї клітини із застосуванням клітинної культури.

соціально значуща група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у досягненні означеної мети та мають органи самоврядування.

перелік навчальних дисциплін, які можуть бути включені до робочого навчального плану за рішенням ради школи (гімназії, ліцею).

Надання освітніх консультацій учасникам освітнього процесу, які пов'язані з навчанням, викладанням та управлінням у навчальних закладах

нарада учителів-вихователів та психологів для з'ясування причин різних систематичних відхилень у поведінці вихованця й визначення науково обґрунтованих заходів його перевиховання.

коротке письмове викладення змісту книги, статті, усного виступу.

система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення педагогічних явищ; основна ідея теорії змісту й організації виховання людини.

(від анг. coaching — тренерство) - метод здійснення консалтингу й тренінгу, в якому спеціальна людина,коуч" допомагає іншим людям досягнути певної цілі в професії чи в особистому житті.

сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства протягом його історії.

1) попечитель, опікун; 2) особа, якій доручено загальний нагляд за якоюсь роботою; 3) людина, яка здійснює нагляд за навчально-виховним процесом у студентській групі.

це метод навчання, що передбачає використання попереднього досвіду учнів з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення вже набутих.

член колективу, який у важливих ситуаціях здатний здійснювати помітний вплив на поведінку інших членів колективу, виявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу, вести його за собою.

спеціальний дозвіл, отриманий від державних органів на різні види діяльності, в тому числі освітню.

процедура визначення спроможності навчального закладу певного типу проводити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

оптимально ефективний шлях руху пізнавальної діяльності людини від початкового рівня знань, умінь, навичок і розвитку до потрібного рівня знань, умінь, навичок і розвитку. Вона охоплює низку компонентів: усвідомлення і розуміння навчальних завдань; самостійну діяльність, спрямовану на оволодіння знаннями; визначення законів і правил; формування умінь і навичок; застосування знань на практиці; аналіз та оцінювання навчальної діяльності учнів.

наука, яка вивчає порушення мовлення і займається корекцією мовленнєвих дефектів.

Метод"довгого читання", коли текст розбито вставками: роликами, презентаціями, інтерактивними картинками, цитатами, виносками тощо.

біологічна істота типу homo sapiens (людина мисляча), яка характеризується фізіолого-біологічними ознаками: прямою ходою, розвиненими черепною коробкою, передніми кінцівками та ін.

академічний ступінь, що присвоюється у вищих навчальних закладах.

керівний орган у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку магістрів.

досконале творче виконання учителем-вихователем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня інтелектуального й морально-духовного розвитку.

Одна з найпопулярніших форм урегулювання конфліктів.

Здатність щось створювати власноруч. Ігрова технологія, яку базовано на творчих засадах.

Передбачає розширення соціальних контактів між дітьми з обмеженими можливостями здоров'я та їхніми ровесниками.

світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, особливості прояву національного характеру, своєрідність вдачі, ставлення до навколишнього світу.

ідеальне передбачення кінцевих результатів виховання.

Графічна ілюстрація дискусії. Методика структурування групових обговорень і вироблення ефективних колективних рішень. Сутність дискусії зводиться до створення (розроблення) під час обговорення проблеми плаката, який має назву «метаплан».

способи впливу вихователя на свідомість, волю і поведінку вихованця з метою формування в нього стійких переконань і певних норм поведінки.

способи, прийоми та процедури емпіричного і теоретичного пізнання явищ та процесів педагогічної дійсності.

упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань.

Психологічний терор, тиск, цькування співробітниками свого колегу.

культура певного покоління молоді, яка вирізняється спільним стилем життя, поведінки, групових норм, цінностей та інтересів.

1) спостереження, оцінка і прогноз стану навколишнього середовища у зв'язку з господарською діяльністю людини; 2) збір інформації засобами масової комунікації. 3) спостереження за навчальним і виховним процесами з метою виявлення їх відповідності бажаному результату чи попереднім припущенням.

одна з форм суспільної свідомості; система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.

внутрішні психічні сили (рушії), які стимулюють пізнавальну діяльність людини. Види мотивів: соціальні, спонукальні, пізнавальні, професійно-ціннісні, меркантильні.

застосування знань на практиці, що здійснюється на рівні автоматизованих дій через багаторазові повторення.

різні засоби вербального та невербального емоційного впливу на людину з метою введення її до певного стану або спонукання до певних дій.

сучасна освітня технологія з використанням засобів передачі навчально-методичної інформації на відстані (телефони, телебачення, комп'ютери, супутниковий зв'язок таін.).

організація навчального процесу, яка скерована на засвоєння цілісного блоку адаптованої інформації та забезпечує оптимальні умови соціально-особистісного зростання учасників педагогічного процесу.

навчання, яке відрізняється тим, що учитель створює певну пізнавальну ситуацію, допомагає учням виділити проблемне завдання, зрозуміти її і прийняти; організовує учнів на самостійне оволодіння новим обсягом знань, необхідним для вирішення завдань; пропонує широкий спектр використання набутих знань на практиці.

галузь педагогічної науки, яка займається вихованням і навчанням розумово відсталих людей.

процес створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників тощо) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

людина, яка неухильно дотримується певного вчення, доктрини, системи поглядів.

система освіти, що передбачає забезпечення фундаментальної, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного процесу, формування інтелектуального потенціалу суспільства.

початковий структурний компонент системи освіти, який забезпечує розвиток і виховання дітей в родині та дошкільних виховних закладах (дитячих яслах, садках).

складові системи освіти, спрямовані на забезпечення потреб людини у задоволенні інтересів та схильностей, здобуття дітьми додаткових знань, умінь та навичок, розвиток інтелектуальних потенцій.

один із видів освіти, завданнями якого є ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності багатьох технологічних процесів, оволодіння певними вміннями та навичками обслуговування найпростіших технологічних процесів.

освіта, спрямована на оволодіння знаннями, вміннями і навичками, необхідними для виконання завдань професійної діяльності.

освіта, яка забезпечує здобуття громадянами певної професії відповідно до їх покликання, інтересів та здібностей, соціальну підготовку до участі у продуктивній праці.

провідна складова системи освіти, що забезпечує освіту і виховання дітей б—18 років, підготовку їх до отримання професійної освіти та трудової діяльності.

напрям у педагогіці, що передбачає вивчення школярами (студентами) закономірностей масових комунікацій (преси, телебачення, радіо, кіно таін.).

Захід, який включає в себе квест-фестивалі, круглі столи, майстер-класи, конференції, семінари-практикуми, презентації відповідно до заявленої теми.

сукупність основних вимог до професійних якостей, знань та умінь фахівця, необхідних для успішного виконання ним професійних функцій.

міра пізнавальної активності індивіда, яка проявляється у рівні набутих знань, що можуть бути використані у практичній діяльності.

соціально-психологічне поняття; людина, яка характеризується з соціально-психологічного погляду насамперед рівнем розвитку психіки, здатністю до засвоєння соціального досвіду, можливістю спілкуватися з іншими людьми.

здатність організму зберігати й відтворювати інформацію про зовнішній світ та про свій внутрішній стан для подальшого її використання у процесі життєдіяльності.

визнання наукових досягнень, які впродовж певного часу надають співтовариству моделі постановки проблеми та їх вирішення.

наука про навчання, освіту та виховання людей відповідно до потреб соціально-економічного розвитку суспільства.

сукупність методів і прийомів виховання та навчання, які ґрунтуються на антропософській (антропософія-релігійно-містичне вчення, що ставить на місце Бога обожнену людину) інтерпретації розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних чинників.

галузь емпіричних педагогічних знань і народного досвіду, які відображують погляди на систему, напрями, форми, засоби виховання і навчання підростаючого покоління.

наука про дитину, особливості її анатомо-фізіологічного, психічного та соціального розвитку.

один із напрямів педагогіки, який стверджує, що зміст, організація і методи навчання визначаються безпосередніми інтересами та проблемами дітей.

система виховних впливів педагога на вихованця з метою гальмування негативних проявів у поведінці й утвердження позитивних якостей у діяльності.

раціональна моральна основа діяльності особистості, яка дає змогу їй здійснювати певний вчинок свідомо; основна моральна настанова, яка визначає мету й напрям вчинків людини, тверда впевненість у чомусь, заснована на певній ідеї, світогляді.

мета, завтрашня радість (A.C. Макаренко), що виступає стимулом у діяльності колективу та окремих його членів.

навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з певної дисципліни відповідно до вимог чинної програми.

підхід до виховання, що передбачає єдність мети, завдань і засобів її досягнення через діяльність різних соціальних інститутів (сім'ї, навчально-виховних закладів, засобів масової інформації).

нормативний документ, у якому визначено для кожного типу загальноосвітніх навчально-виховних закладів перелік навчальних предметів, порядок їх вивчення за роками, кількість годин на тиждень, відведених для їх вивчення, графік навчального процесу.

заходи виховного характеру, які здійснюються в загальноосвітніх навчально-виховних закладах під керівництвом учителів-вихователів.

різні види самостійної навчальної роботи учнів у рамках системи навчання і виховання (домашня навчальна робота, екскурсії, гурткова робота та ін.).

Це добірка методичних та дидактичних матеріалів, документів та інших свідчень досягнень і прогресу в професійній діяльності.

навчальна книга, в якій розкрито зміст навчального матеріалу, що не завжди відповідає вимогам чинної програми, а виходить за її межі, визначено додаткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їхньої самостійної пізнавальної діяльності.

організація планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з елементами примусу, обов'язковості з метою формування стійких звичок у поведінці.

складова методу, що визначає шлях реалізації його вимог.

складова методу, певні разові дії, спрямовані на реалізацію його вимог.

метод виховання, який передбачає організацію взірця для наслідування з метою оптимізації процесу соціального успадкування.

вихідні положення, які є фундаментом змісту, форм, методів, засобів і прийомів виховного процесу.

вихідні положення, покладені в основу діяльності всієї системи освіти України та її структурних підрозділів.

вихідні положення, які визначають основні напрями, форми, засоби та методи управління загальноосвітніми навчально-виховними закладами.

галузь наукових знань, що розглядає принципи, закономірності та методи прогнозування щодо об'єктів, які вивчає педагогіка.

нормативний документ, в якому подано характеристику змісту навчального матеріалу із визначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення.

Це практико орієнтований курс, який надає можливість здійснювати зміни в закладі освіти за допомогою використання спеціальних методів управління проєктами.

опис вимог, соціально-психологічних і фізичних особистісних якостей, які висуває певна професія.

вид трудової діяльності, що потребує певних знань і трудових навичок та є джерелом існування, життєдіяльності.

напрям у психології, що розроблює питання застосування знань про психічну діяльність людини у процесі вирішення практичних завдань виховання особистості людини.

об'єднання працівників загальноосвітнього закладу, учнів, батьків і громадськості, яка діє у період між загальними зборами (конференцією) для вирішення соціально-організаційних й економічних питань життєдіяльності загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

об'єднання педагогів навчально-виховного закладу з метою розгляду питань організації та вдосконалення навчально-виховного процесу.

індивідуальний числовий показник у системі освіти, оцінка успіхів, досягнень, знань у конкретний момент окремої особистості у певній галузі, дисципліні, що дає змогу визначити рівень таких досягнень або якість знань щодо інших осіб.

відставання дітей у розвитку.

коротке викладення змісту прочитаної книги, наукової роботи, повідомлення за результатами дослідженої наукової проблеми.

поступовість отримання загальноосвітньої та професійної підготовки через проходження певних етапів: початкова освіта, базова загальна освіта, повна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

ріст біологічного організму в результаті поділу клітин.

результат суперечностей між соціально-психічними і фізіологічними потребами та наявним рівнем вихованості особистості.

результат суперечностей між пізнавальними і практичними завданнями, з одного боку, а з другого-наявним рівнем знань, умінь і навичок, з іншого.

результат суперечностей між біологічними, фізичними і психічними потребами та наявним рівнем фізичного, психічного й соціального розвитку особистості.

систематизована і цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на формування й удосконалення її позитивних якостей та подолання негативних.

Цілеспрямована пізнавальна діяльність, керована самою особистістю; придбання систематичних знань у будь-якій галузі науки, техніки, культури й т.д.

Стажування, ротація

Процедура визначення відповідності професійно важливих властивостей фахівця, його компетенції тощо вимогам, що надані у нормативних документах, в яких відображені вимоги до його кваліфікації.

метод, який передбачає мисленнєве або практичне поєднання виділених аналізом елементів чи властивостей предмета, явища в одне ціле.

сукупність закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

соціально-психологічне об'єднання близьких родичів (батьків, дітей, бабусь, дідусів), які живуть спільно і забезпечують біологічні, соціальні й економічні умови для продовження роду.

одна із систем позашкільного виховання, що є основою діяльності дитячих і юнацьких скаутських організацій. Виник на початку XX ст. Скаутські організації для хлопчиків (бойскаутів) і для дівчаток (герлскаутів) діють окремо.

Новітня техніка презентації. Мову оратора ілюструють у режимі реального часу, створюючиефект паралельного проходження". Графічний ряд фіксують на ключових моментах відеоряду."

стійке, емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного, що має вибірковий, суб'єктивний характер.

категорія етики, що характеризує здатність людини здійснювати контроль за власною діяльністю, давати об'єктивну оцінку своїм діям.

здатність біологічних організмів передавати своєму потомству певні задатки.

необхідна для суспільства обмежена галузь застосування фізичних і духовних сил людини, що дає їй можливість отримати необхідні засоби для життя; комплекс набутих людиною знань і практичних навичок для заняття певним видом діяльності.

система органічної соціально-психологічної дії вчителя-вихователя і вихованця у всіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.

метод навчання, який передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному й виробничому середовищі без втручання ззовні у ці явища і процеси.

форма позакласних виховних заходів, у підготовці та проведенні яких беруть участь усі члени дитячого колективу, причому кожен учень має змогу виявити і розвинути свої творчі інтереси та можливості.

вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основу якої покладено рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.

стиль спілкування, що ґрунтується на беззаперечному підкоренні окремої людини або колективу владній особистості.

врахування думки й волі колективу в організації життєдіяльності вихованців.

безпринципне байдуже ставлення до негативних дій вихованців, потурання учням.

Найкращий спосіб презентувати власну ідею чи себе, передати знання чи мотивувати діяльність -розповісти історію (Девід Армстронг). Метод донесення інформації до аудиторії у смішних, зворушливих або повчальних історіях із реальними або вигаданими персонажами.

логічно взаємопов'язані компоненти, які забезпечують процес формування особистості: оволодіння правилами та нормами поведінки, формування почуттів і переконань, вироблення вмінь і звичок у поведінці, практична діяльність у соціальному середовищі.

низка взаємопов'язаних і взаємозумовлених компонентів: сприймання (безпосереднє, опосередковане), розуміння (усвідомлення, осмислення, осяяння), запам'ятовування, узагальнення і систематизація, застосовування, дієва практика як поштовх до пізнання і критерій істинності здобутих знань.

галузь педагогіки (зокрема дефектології), що займається проблемами розвитку, навчання та виховання дітей з вадами слуху.

почуття міри, відчуття конкретного стану вихованця, що підказує вихователю найделікатніший спосіб поведінки у спілкуванні з учнями в різних сферах діяльності; вміння обирати найбільш доцільний підхід до особистості в системі виховних взаємин з нею.

сукупність здібностей, які дають змогу отримувати продукт діяльності, що відрізняється новизною, високою досконалістю і суспільною значущістю.

система формалізованих завдань для виявлення рівня підготовленості учнів (студентів), оволодіння цими знаннями, уміннями, навичками.

сукупність раціональних засобів та особливостей поведінки вчителя-вихователя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з окремим учнем чи всім класним колективом відповідно до поставленої мети вихователя і конкретних об'єктивних та суб'єктивних передумов (уміння в галузі культури мовлення; володіння своїм тілом, мімікою, пантомімою, жестами; вміння одягатися, стежити за своєю зовнішністю; дотримання темпу і ритму роботи; уміння спілкуватися; володіння психотехнікою).

спосіб і особливості організації мисленнєвої діяльності людини. В історії шкільництва виділились такі типи навчання: догматичний, пояснювально-ілюстративний, проблемний.

тип, який характеризується такими особливостями: учитель повідомляє учням певний обсяг знань у готовому вигляді без пояснення; учні заучують їх без усвідомлення та розуміння і майже дослівно відтворюють завчене.

такий тип, який полягає в тому, що вчитель повідомляє учням певний обсяг знань, пояснює сутність явищ, процесів, законів, правил тощо, використовуючи при цьому ілюстративний матеріал; учні мають свідомо засвоїти пропоновану частку знань і відтворити на рівні глибокого розуміння; уміти застосувати знання на практиці.

галузь педагогіки (зокрема дефектології) про особливості виховання й навчання дітей з вадами зору.

Інтенсивний курс, що поєднує стислі теоретичні семінари та практичну обробку навичок за невеликий термін навчання.

Це метод індивідуалізації в освіті, заснований на безпосередній зустрічі учня і тьютора. Він особливо ефективний, коли йдеться про розвиток потенціалу учня і його мотивації

здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань, готовність застосувати знання у практичній діяльності на засадах свідомості.

один із прийомів методу переконування, спрямований на попередження навмисних дій вихованця з метою їх гальмування, враховуючи індивідуальні особливості його соціально-психічного розвитку.

форма організації навчання, за якою вчитель проводить заняття у класній кімнаті з постійним складом учнів, що мають приблизно однаковий рівень фізичного і розумового розвитку, за усталеним розкладом і регламентом.

процес отримання наступними поколіннями від біологічних батьків через генно-хромосомну структуру певних задатків.

процес засвоєння дитиною соціально-психологічного досвіду батьків та оточення (мови, звичок, особливостей поведінки, морально-етичних якостей та ін.).

фахівець, який має спеціальну підготовку і здійснює навчання та виховання підростаючого покоління.

об'єктивні та суб'єктивні чинники, які впливають на визначення змісту, напрямів, засобів, методів, форм виховання.

1) неживий предмет, який, на думку віруючих, наділений надприродною магічною силою і слугує об'єктом релігійного поклоніння; 2) предмет сліпого поклоніння.

Це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована за допомогою Інтернету або інших сучасних засобів комунікації, у якій значна кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії і потім швидко розходиться.

чітко виражена в часі й просторі організація навчальної діяльності учнів, пов'язана з діяльністю вчителя: белл-ланкастерська - форма організації навчання, яка полягає в тому, що один учитель керував навчальною діяльністю великої групи учнів (200—250 осіб), залучаючи до цієї роботи старших учнів (моніторів); учитель спочатку навчав моніторів, а потім вони в малих групах навчали своїх товаришів (взаємне навчання); бригадно-лабораторна - форма організації навчання, яка полягає в тому, що клас ділиться на бригади (по 5—9 осіб), на чолі яких стоять обрані бригадири; навчальні завдання дають на бригаду, яка має працювати над їх виконанням; успіхи навчальної праці визначають за якістю звіту бригадира; групова - навчання вчителем групи учнів, які перебувають на різних рівнях вікового й розумового розвитку без дотримання розкладу та регламенту; індивідуальна - навчання вчителем лише одного учня. Форми роботи класного керівника-індивідуальна, групова, фронтальна, словесна, практична, наочна.

становлення людини як особистості, яке відбувається в результаті розвитку та виховання і має певні ознаки завершеності.

забезпечувати умови для всебічного гармонійного розвитку школярів, координувати діяльність усіх вихователів щодо здійснення національного виховання, вивчати індивідуальні особливості учнів класу, організовувати первинний дитячий колектив, турбуватися про зміцнення та збереження здоров'я школярів, формувати навички старанності та дисциплінованості школярів, організовувати позакласну виховну роботу, проводити роботу з батьками, домагатись єдності вимог до вихованців, вести документацію класу.

організаторська, стимулювальна, виховна.

функції, які передбачають виконання освітньої, виховної та розвивальної дій.

чітко окреслені напрями й види діяльності, пов'язані із завданнями всебічного гармонійного розвитку особистості.

біологічна (репродуктивна), соціальна, економічна.

спосіб діяння речі або елемента системи, спрямований на досягнення певного ефекту. Функція сім'ї спрямована на вирішення біологічних (репродуктивних), соціальних та економічних завдань у системі продовження роду.

побудова навчальних планів у старших класах загальноосвітніх навчально-виховних закладів за певними профілями-гуманітарним, фізико-математичним, природничим та ін.-з наданням переваги тій чи тій групі навчальних дисциплін.

Вид кібербулінгу, який полягає в тому, що діти нібито для розваги знімають на відео те, що вони вважають прикольним і смішним, поширюють ці відео в мережі.

Це візуальне подання переліку категорій (або тегів, також званих мітками, ярликами, ключовими словами)

Це програмне забезпечення, яке надається користувачеві за потреби (на вимогу).

Штучна система, що складається з хмарних сервісів і забезпечує навчальну мобільність, групову співпрацю учасників освітнього процесу для ефективного і безпечного досягнення дидактичних цілей.

Послуга, що включає надання дискового простору, підключення до мережі та інших ресурсів для розміщення фізичної інформації на сервері, що постійно перебуває в мережі.

набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки й життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

історично зумовлені й створені певним етносом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але відбивають певні національні прояви, своєрідність у поведінці та слугують основою соціальної діяльності людей окремої етнічної групи.

Спосіб обміну інформацією в мережі Інтернет (спілкування в реальному часі).

категорія етики, що характеризує особистість з позиції готовності відстояти, підтримати гідність, репутацію-свою особисту чи колективу,-членом якого вона є.

Спостереження за процесом роботи

навчально-виховний заклад, діяльність якого ґрунтується на провідній психолого-педагогічній концепції, розробленій окремим авторським колективом.

школа без паралельних класів з малим контингентом учнів.

галузь педагогіки, яка займається дослідженням завдань, змісту і методів управління шкільною справою, системою управління та організації діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів.