Глосарій

здатність організму зберігати й відтворювати інформацію про зовнішній світ та про свій внутрішній стан для подальшого її використання у процесі життєдіяльності.

визнання наукових досягнень, які впродовж певного часу надають співтовариству моделі постановки проблеми та їх вирішення.

наука про навчання, освіту та виховання людей відповідно до потреб соціально-економічного розвитку суспільства.

сукупність методів і прийомів виховання та навчання, які ґрунтуються на антропософській (антропософія-релігійно-містичне вчення, що ставить на місце Бога обожнену людину) інтерпретації розвитку людини як цілісної взаємодії тілесних, душевних і духовних чинників.

галузь емпіричних педагогічних знань і народного досвіду, які відображують погляди на систему, напрями, форми, засоби виховання і навчання підростаючого покоління.

наука про дитину, особливості її анатомо-фізіологічного, психічного та соціального розвитку.

один із напрямів педагогіки, який стверджує, що зміст, організація і методи навчання визначаються безпосередніми інтересами та проблемами дітей.

система виховних впливів педагога на вихованця з метою гальмування негативних проявів у поведінці й утвердження позитивних якостей у діяльності.

раціональна моральна основа діяльності особистості, яка дає змогу їй здійснювати певний вчинок свідомо; основна моральна настанова, яка визначає мету й напрям вчинків людини, тверда впевненість у чомусь, заснована на певній ідеї, світогляді.

мета, завтрашня радість (A.C. Макаренко), що виступає стимулом у діяльності колективу та окремих його членів.

навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з певної дисципліни відповідно до вимог чинної програми.

підхід до виховання, що передбачає єдність мети, завдань і засобів її досягнення через діяльність різних соціальних інститутів (сім'ї, навчально-виховних закладів, засобів масової інформації).

нормативний документ, у якому визначено для кожного типу загальноосвітніх навчально-виховних закладів перелік навчальних предметів, порядок їх вивчення за роками, кількість годин на тиждень, відведених для їх вивчення, графік навчального процесу.

заходи виховного характеру, які здійснюються в загальноосвітніх навчально-виховних закладах під керівництвом учителів-вихователів.

різні види самостійної навчальної роботи учнів у рамках системи навчання і виховання (домашня навчальна робота, екскурсії, гурткова робота та ін.).

Це добірка методичних та дидактичних матеріалів, документів та інших свідчень досягнень і прогресу в професійній діяльності.

навчальна книга, в якій розкрито зміст навчального матеріалу, що не завжди відповідає вимогам чинної програми, а виходить за її межі, визначено додаткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їхньої самостійної пізнавальної діяльності.

організація планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з елементами примусу, обов'язковості з метою формування стійких звичок у поведінці.

складова методу, що визначає шлях реалізації його вимог.

складова методу, певні разові дії, спрямовані на реалізацію його вимог.

метод виховання, який передбачає організацію взірця для наслідування з метою оптимізації процесу соціального успадкування.

вихідні положення, які є фундаментом змісту, форм, методів, засобів і прийомів виховного процесу.

вихідні положення, покладені в основу діяльності всієї системи освіти України та її структурних підрозділів.

вихідні положення, які визначають основні напрями, форми, засоби та методи управління загальноосвітніми навчально-виховними закладами.

галузь наукових знань, що розглядає принципи, закономірності та методи прогнозування щодо об'єктів, які вивчає педагогіка.

нормативний документ, в якому подано характеристику змісту навчального матеріалу із визначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення.

Це практико орієнтований курс, який надає можливість здійснювати зміни в закладі освіти за допомогою використання спеціальних методів управління проєктами.

опис вимог, соціально-психологічних і фізичних особистісних якостей, які висуває певна професія.

вид трудової діяльності, що потребує певних знань і трудових навичок та є джерелом існування, життєдіяльності.

напрям у психології, що розроблює питання застосування знань про психічну діяльність людини у процесі вирішення практичних завдань виховання особистості людини.